Привiт, незнайомко

Кохання зовсiм не слiпе. Воно просто трохи недобачає.На Сейдi Монтґомерi зненацька звалилося все: ось вона святкує найбiльше досягнення, пройшовши у фiнал конкурсу художникiв-портретистiв, - а тодi отямлюється в лiкарнi зi слiпотою на обличчя. Вона може бачити, проте всi обличчя схожi на шматочки пазла, якi нiяк не хочуть складатися в одну картинку. Уявiть, що намагаєтеся читати книжку догори дриґом та ще й iноземною мовою - тепер Сейдi так бачить обличчя.Дiвчина бореться за омрiяну перемогу в конкурсi та пiклується про старенького собаку Арахiса. Ще й переживає сiмейнi негаразди. Начебто цього всього замало, додаються два чоловiки, у яких Сейдi... закохується? Чи ж це просто фiзичний потяг? Або спроба втомленого мозку забути про проблеми? Гiршого часу для заплутаних почуттiв i не дiбрати.Якби принаймнi щось у життi Сейдi було хоч трохи гаразд, вона впоралася б. Та це все вже занадто. Однак iнодi для того, щоб знайти, треба припинити шукати. А деякi люди з'являються лише тодi, коли на них зовсiм не очiкуєш.Чи зможе Сейдi поглянути на життя iнакше та досягти своєї мети?